На 9-тому місяці вагітності я переспала з усіма олігархами, а тепер психічнохвора.Чому мене так бояться?

В інтернет викинули на мене чергову чорнуху . Привіт зі сталінських часів.

Тобто мене намагаються зробити психічнохворою. Мовляв, я навіть перебувала на стаціонарному лікуванні в Глевасі.

Моя відповідь: не треба бути такими дурнями. Адже не знаю, як там з психічним здоров ям у фальсифікаторів, але з інтелектом вони точно не дружать. Бо фальсифікатори з мінімальним інтелектуальним рівнем ніколи би не зробили таких дурнуватих ляпів.

Пояснюю. Вибачате, читачі, що пояснюю на пальцях, але мушу орієнтуватися на певний рівень.

Отже, перед вами їх довідка з Глевахи.

А тепер зверніть увагу, як мене там називають або Чорновіл Тетяна Миколаївна , або Чорновіл Т.О. І перше і друге не мої ПІП. Адже за паспортом я Чорновол Тетяна Миколаївна , тобто через літеру о . Хіба в офіційних документах, яким мусить бути така довідка, могли припустилися таких помилок?

Все може бути. Тому підемо далі.

Зверніть увагу на місце мого проживання в довідці в 2001 році: Бориспільський район, село Гора .

Так зараз я живу в селі Гора, живу з 2004-того року, а до того часу я офіційно проживала в місті Києві, на вулиці Вербицького 22\1, кв. 216. Ця моя адреса проживання до сих пір висить на пошукових телефонних сайтах.

Саме цю адресу можна знайти в багатьох офіційних документах тих років, бо з київської квартири я виходила заміж в 2002-му році, в 2003-му в Києві народилася моя донька, там я голосувала на виборах в 1999-тому і 2002-му. Квартиру моя родина продала в 2004-тому і тільки тоді переселилася в Гору.

А в 2001-му моя нинішня хата в селі Гора стояла недобудованою пусткою. Чому тоді та адреса з явилася в довідці з психлікарні? Відповідь проста: тому що цю довідку малювали вчора на коліні.

Отож прокололися підлабузники.

Також, проживаючи в Києві, не могла я обліковуватися в обласній психіатричній лікарні, для цього є міська.

І не могло так бути, що в 1996-тому, коли я вчилася в школі N302 в Харківському районі міста Києва, я лікувалася на стаціонарі в Глевасі, якщо для цього є відповідна лікарня в Києві, десь там в районі Бабиного Яру.

Правда все це смішно! Смішно, якби не було сумно, бо мені страшно, яке майбутнє нас чекає, якщо дозволити нелюдям, які беруть на озброєння сталінські технології в боротьбі проти неугодних, далі керувати країною.

Я боюся не за себе особисто. Бо, насправді, все що нас не ламає, робить сильнішими. А мене вам не зламати.

А тепер ще пару слів для негідника Шарія, коли той стверджує, що довідка: Объясяет причины неподсудности Татьяны . От повія! Бреше, як дише. Бо в період між 2001-2004 року я якраз знаходилася під судом у кримінальній справі, щодо перешкоджання руху транспортних засобів. Це, коли я прикувалася на Київському вокзалі з вимогою зупинити репресії в країні.

Іван Вербицький

Могилянець. Працюю в Центрі дослідження суспільства. Пишу про місто, життя і все навколо

Зимова Одеса

29 грудня року в Одесі пройшов великий снігопад. Його наслідки було видно навіть через 20 днів (особливо після безсніжних Києва, Львова та Івано-Франківська). Гарний приклад поганої роботи українських комунальних служб зимою.

На одній із зустрічей говорили про те, що Одеса тепер має великі проблеми з кількістю туристів. Росіяни їдуть значно менше. Але вони залишали не так багато грошей, тому гірше наступне. Після окупації Криму в Одесу перестали заходити великі круїзні лайнери: компанії-оператори хочуть робити мінімум дві зупинки в кожній країні. Учасники турів витрачали більше, але тепер їх немає.

Надіюся, це стане стимулом для поліпшення міста і зможе переважити несприятливі політичні обставини. Знецінення гривні робить привабливішим внутрішній туризм. А Одеса #8211 гарний варіант на вихідні. Чув, що місцевий турбізнес нарешті почав співпрацювати за прикладом своїх львівських колег для досягнення цієї мети. Крім спадщини і моря, варто робити міський простір комфортним для відпочинку в Одесі у будь-яку пору року.

Далі трохи про те, що варто змінювати. Під час прогулянки зимовою Одесою здалося, що вона не дуже пристосована до цієї погоди. Ось, що мені разило очі:

Кожен, хто приїжджає до столиці Радянської України - Києва, обов'язково зверне увагу на велетенську споруду залізничного вокзалу. Будинок вражає своїми незвичайними, оригінальними формами, винятковою зручністю. Та не всі, мабуть, знають, що Київський залізничний вокзал споруджено за проектом видатного зодчого Олександра Матвійовича Вербицького. А коли ви будете від'їжджати з столиці, то купуватимете квитки в міський залізничній квитковій касі по вул. Пушкінській № 14, що міститься в будинку, зведеному також за його проектом.

Ідучи Південно-Західною залізницею, уважно дивіться у вікно. На своєму шляху ви побачите десятки невеличких вокзалів і станцій, паровозних депо та інших станційних споруд, які також збудовано за проектами цього зодчого.

За проектами Олександра Матвійовича в багатьох містах України зводилися багатоповерхові жилі будинки, лікарні, учбові заклади та ін. Його архітектурні твори можна віднести до найкращих надбань української радянської архітектури.

Винятковий інтерес має творче обличчя видатного зодчого і педагога Олександра Матвійовича Вербицького.

Все його життя і багатогранна творчість, невтомна, настирлива праця, пристрасне горіння, вміння відчувати нове і черпати в ньому творче натхнення - яскравий приклад життя справжнього радянського архітектора.

Невеликий на зріст, скромний, завжди підтягнутий і охайний Олександр Матвійович розмовляв тихо, майже пошепки, але все, що він говорив, сприймалося слухачами з винятковою увагою. І це не просто повага до визначного майстра і вчителя. Численні учні несуть через життя творче кредо зодчого про те, що архітектура повинна бути самою o сучасною, використовуючи кращі досягнення техніки, і бути неодмінно новою за формами і обов'язково національною.

Це гасло митця сформувалося в час творчої зрілості і послідовно впроваджувалося в життя при здійсненні проектів та в багаторічній педагогічній роботі. Такі слова не старіють, і їх може прийняти на озброєння кожен архітектор сучасного і майбутнього.

Життя підтвердило правильність поглядів і переконань О. М. Вербицького, а більшість його споруд успішно витримала випробування часу. Час - найкращий суддя, і тільки справжні твори мистецтва можуть зберегти свою цінність і значення протягом багатьох і багатьох років.

***

Олександр Матвійович Вербицький народився 27 вересня 1875 року в місті Севастополі в сім'ї техніка-будівельника. Його батько, Матвій Іванович, багато років працював на будовах міста. Родина була велика, а достатків обмаль, і мати майбутнього зодчого, Катерина Іванівна, у досить важких умовах вела господарство, виховувала дітей.

Початкову освіту О. М. Вербицький здобув у реальному училищі. Він добре вчився, а у вільні години любив відпочивати біля моря, лазити по скелях. Вже тоді кольоровий олівець був його постійним супутником у мандрах в Байдари, Сімеїз, Гурзуф та інші мальовничі місця Південного берега Криму. В цих подорожах Олександра Вербицького незмінно супроводив великий кудлатий собака Абрек, який інколи залюбки позував йому, не зводячи вірних очей зі свого ласкавого молодого господаря.

Закінчивши Севастопольське реальне училище, Олександр Вербицький разом з двома товаришами їде вчитись у Петербург і успішно складає іспити в Інститут цивільних інженерів. Про блискучі здібності і наполегливість у навчанні студента Вербицького свідчать одержані ним дві золоті і срібна медалі. За відмінну підготовку і складання випускних екзаменів його ім'я занесено на Почесну мармурову дошку інституту.

В 1898 році, після успішного закінчення інституту, молодому спеціалісту було запропоновано кілька місць роботи. Він обрав Київ і з цим містом пов'язав усе своє життя і творче зростання. Тут він жив, працював і тільки під час відпусток приїздив у Крим і знову з олівцем, аквареллю, або з олійними фарбами мандрував по узбережжю, малював море, скелі, знайомі з дитинства пейзажі. У Києві молодий зодчий на запрошення професора І. С. Кітнера бере участь у будівництві комплексу Політехнічного інституту, потім працює десятником і помічником виконроба академіка В. М. Ніколаєва на спорудженні Київського оперного театру.

У 1901 році О. М. Вербицький розробив проект головного фасаду Київського державного банку (до надбудови). Цей проект втілено в життя архітектором О. В. Кобелєвим, який керував будівництвом. Архітектурні форми фасаду банку виконані в стилі раннього Ренесансу з деякими елементами готичної та романської архітектури.

Мешканці будинку на Вербицького вимагають від міської ради справедливості

GD Star Rating

Ввечері 22 квітня мешканці 4, 5, 6 і 7 під#8217 їздів будинку на вул. Вербицького, 4, м. Тернополя провели збори за участю представників Тернопільської міської ради, ЖЕКу та інших компетентних осіб щодо несправедливого проведення благоустрою прибудинкової території цього будинку.

250-квартирне житлове приміщення запущене в експлуатацію 1986 року. З того часу будинок та його подвір#8217 я жодного разу не ремонтували, хоч щомісячні внески у ЖКГ мешканці справляють вчасно протягом всього часу. Стан справ начебто зрушив з місця торік восени — з вересня р. до лютого ц.р. за кошт міської ради оновлено тротуарне покриття та розширено місце парковки у перших трьох під’їздах. Після цього роботи біля будинку припинилися, техніку перевезли на інші об’єкти. Про чотири інших під’їзди на Вербицького,4, вважають мешканці, мерія очевидно #8220 забула#8221 .

— Через збільшення кількості автомобілів у мешканців нашого будинку, у дворі категорично не вистачає місця для паркування, — зазначив організатор зборів, житель будинку на вул. Вербицького, 4,пан Володимир. — Авто водії часто залишають на тротуарі з боку дитячого садка №33, який не використовується як пішохідна зона. Це створює нам масштабні незручності, дошкуляє і працівникам ЖКГ, сміттєзбиральним машинам майже неможливо проїхати до сміттєвих баків. Є ризик, не доїде і пожежна, швидка, інший великогабаритний транспорт. Погане дорожнє покриття, незручності з парковкою псують дорогі шини та підвіски транспортних засобів.

Через погане асфальтне покриття та малий простір парковки, мешканці будинку змушені залишати авто в чужих дворах, піддаючи ризику крадіжок і пошкодження свого майна.

Ще одне болюче питання жителів на Вербицького,4, – сходи у двір між 3 і 4 під’їздами. Вони в аварійному стані, без пандусів. Особливо важко в цій ситуації людям з обмеженими фізичними можливостями, батькам з колясками.

— Уже несила терпіти #8220 гостей#8221 з Тернопільської класичної гімназії, що на Вербицького, 3, — каже один з учасників зборів. — Відвідувачі гімназії залишають свої машини на проїжджій частині та заїзді нашого двору. Часто самі не можемо виїхати з власного подвір’я.

Оскільки в цьому будинку немає ОСББ, він обслуговується приватним підприємством #8220 Люкс#8221 .Як зазначила присутня на зборах заступник директора ПП #8220 Люкс#8221 Катерина Євстахіївна Садівник, у межах компетенції ПП #8220 Люкс#8221 – обслуговування житлового фонду будинку на вул. Вербицького, 4. Завдання підприємства, стосовно звернення жителів, – надати у Тернопільську міську раду інформацію про орієнтовну вартість робіт з капітального ремонту, метраж території та запит на виділення коштів. #8220 У році цей будинок було включено у план щодо капітальних ремонтів прибудинкових територій, — сказала Катерина Євстахіївна. — Задекларовано показник площі – 2600 м, де необхідно провести капітальний ремонт. Оскільки три під’їзди були в гіршому становищі, виходячи з фінансової спроможності міськради, виконано ремонт тільки у них. Станом на кінець квітня р. грошей на продовження ремонту все ще немає#8221 .

За результатами зборів мешканці зазначених під’їздів будинку на вул. Вербицького, 4, сформулювали колективне звернення до міського голови, начальника управління містобудування, архітектури та кадастру, головному архітектору міста, начальнику відділу технічного нагляду за капітальним ремонтом та реконструкцією житлового фонду м. Тернополя та в інші компетентні інстанції.

Аналогічне звернення мешканці будинку особисто передали депутату Тернопільської міської радивід виборчого округу №17 (вулиці Вербицького, Чубинського та Коновальця) Ігорю Михайловичу Липці, який теж взяв участь у зборах. #8220 На основі цього звернення буду подавати клопотання у Тернопільську міську раду, ЖКГ та інші потрібні інстанції, — сказав Ігор Михайлович. — Не зважаючи на складну економічну ситуацію, благоустрій міста триває. Приміром, неподалік від вул. Вербицького, на вул. Чубинського уже встановлено бруківку на тротуарі по всій довжині вулиці, облаштовано екопарковки. Все це за кошт виключно Тернопільської міської ради.

Наразі потрібно виготовити проектно-кошторисну документацію щодо капітального ремонту чотирьох під’їздів на вулиці Вербицького. 4, визначити суму видатків, знайти виконавців робіт#8221 .

Мешканці будинку на Вербицького вимагають від міської ради справедливості. 5.0 out of 5 based on 1 rating

Схожі статті

• Тернопіль вітає з днем народження майбутнього мера та провідного ведучого Європи - Сергія Притулу!
• Олексій Кайда йде у Верховну раду, щоб здати Тернопільщину регіоналам?
• Виходки: у Тернополі та по світу - чим відрізняються (фото)

Источники: http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/5043b56606a7e/page_3/, http://www.verbytskyi.in.ua/, http://www.alyoshin.ru/Files/publika/kilesso/kilesso_verb.html, http://poglyad.te.ua/podii/meshkantsi-budynku-na-verbytskoho-vymahayut-vid-miskoji-rady-spravedlyvosti/